зна́йда = на́йда = зна́ду́х = найдух (ж.[з]найду́шка) — дитина-підкидьок, знайдена і взята ким-небудь на виховання; головним героєм поеми Т. Шевченка «Наймичка» виступає якраз знайда Марко, якого покритка Ганна підкинула багатим бездітним людям, а сама найняла­ся до них, щоб бути поряд зі своїм сином. Як трохи піднявся на ноги «найда», то дідові свині пас, а вже парубком узяли його до замку (Д. Мордовець); Я думала, що ти легінь, а ти якась найда (коломийка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 249.