зи́зий = зизува́тий — косоокий; на зизуватих людей дивилися підозріло, вважаючи, що зизуватість, кульгавість, руде волосся, рябина — то дідькаві знаки («Що дідько визначить, то його»); про зизоокого казали жартома: «На Спаса дивиться, а Богородицю бачить»; фразеологізм: зи́зим о́ком диви́тися на кого (накрива́ти кого) — кидати косі погляди, виявляючи невдоволення, недоброзичливість.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 254.