зело́ — зелень (перев. трави); цілющість багатьох трав відкрила людина здавна, але вважалося, що справжню їх силу знають лише окремі люди — відуни та відьми; спрадавна виробилася пошана до зілля, що служило на користь людям; див. ще зі́лля. Тихая роса сідала над зелом і древом (М. Макаровський); З-за високих будяків і всякого зела незабаром висунулись баштани з довгими рядками високих соняшників (І. Нечуй-Левицький).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 242-243.