збі́жжя —
1) рослини та зерно хлібних злаків; слово одного кореня зі словом бог (означає «те, що подають боги»); символізує багатство і щастя (при засіванні, у весільному обряді); роблячи Спа́сову бо́роду (див.), посівають між стеблом, примовляючи: «Роди, Боже, на всякого долю, на багатого й на бідного!». Безкраї лани зеленого збіжжя, що саме красувались в той час, дрімали серед тихої ночі (М. Коцюбинський); Курка збіжжя розгрібає, а в сміттю зерно шукає (М. Номис);
2) майно, речі (хатні, особисті); пожитки. Зносили всяке збіжжя, злидні і оддавали все на рать (І. Котляревський).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 239.