за́хід —

1) одна з чотирьох сторін світу; протилежне схід; здавна, за повір’ям, недобре місце, місце віч­ної темряви, пекло, тому коли сонце заходило, його проводжали з сумом і страхом, чи воно зійде знову; для людини сонце, заходячи, ніби помирало;

2) також за­хі́д — спуск небесного світила за обрій, частина обрію, де заходить сонце. Видно було з гори увесь захід сонця: і як воно спускалося, і як за­падало (Панас Мирний);

3) захі́д со́нця — передвечірній час, що сповіщає близький прихід ночі, коли панує темрява і нечиста сила («По заході сонця — дідьча годи­на»); з цією порою (по заході сон­ця) пов’язано багато народних за­боронних прикмет — не можна виливати надвір воду, в якій купа­ли дитину; не годиться виносити сміття з хати; не можна жати пше­ниці; не можна їсти свяченого; не можна купатися вагітній жінці.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 239.