за́сів — старовинний обрядово-ритуальний акт початку хліборобського року; по полю розкидали яйця (крашанки) й хліб (відгомін жертвоприношення), потім сівач кидав через плече жменю зерна; перед сівбою виголошували молитву, — щоб Бог уродив усього вдосталь; головною дійовою особою обряду був сівач.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 238.