за́слінка — шматок дошки або бляхи певної форми з ручкою, яким закривають отвір (челюсті) кухонної печі; після Водохреща на Полтавщині дівчата казали: «Пора цілувати заслінку», тобто кінчати з ігрищами, святкувати, а починати працювати. Одслонила заслінку — вийняла з печі… і поїла (казка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 238.