за́пічок —

1) місце на печі, відго­роджене комином, або за піччю; як тепле і затишне, було звичай­ним пристановищем старих лю­дей. На припічку та горщик бі­жить, У запічку свекруха бурчить (пісня); Сидить собі баба на запічку (П. Чубинський); Такий убогий, що й кошеняти нічим з запічка виманити (М. Номис);

2) різної величи­ни заглибина в бічній, задній або передній стіні печі, де зберігають дрібні предмети домашнього вжит­ку, певні продукти.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 236.