замо́к — пристрій для замикання дверей, воріт, дверцят шафи, скринь, шухляд і т. ін.; за повір’­ями, навесні відмикається земля і вода; це нібито використовують злі сили, наприклад, відьми цілу­вали на Великдень замок на дверях церкви з метою магічного від­микання коров’ячого вимені; відо­мий також звичай цілування цер­ковного замка молодим під час вінчання (звичайно з добрим на­міром). Вона звірів зачинила у льох за дванадцятеро дверей, за дванад­цять замків (казка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 235.