залі́зо — твердий ковкий метал сріблястого кольору, який, сполучаючись із вуглецем, утворює чавун і сталь; відігравав велику роль в українських віруваннях; вважався охоронним засобом проти нечистої сили (особливо гострі предмети з нього — голка, ніж, сокира, коса); залізо виступає символом сили, твердості, витривалості, здоров’я; закопуючи шматок заліза під порогом хати, примовляли: «Аби здорові були, як залізо, люди, що через нього переступатимуть»; водночас про вразливість чиєїсь душі свідчить приказка: «їсть, як іржа залізо».
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 235.