заклина́ч = заклина́тель (ж. за­клина́чка = заклина́телька) — той, хто заклинаннями, чарами діє на кого-, що-небудь, підкоряючи своїй волі; у християнській церкві від її початку до середніх віків був особливий церковний сан закли­нателів (у католицькій церкві три­мався довше); заклинателі читали осібні молитви над тими, хто «одер­жимий злими духами» (біснувати­ми, епілептиками та ін.).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 234.