закла́дини — обряд закладання фундаменту нової будівлі, що зви­чайно супроводжується певними урочистостями та обрядами; важ­ливим був вибір місця під хату; у різних місцевостях під майбутню хату сипали то жито купками, то лишали на ніч пампушки чи паля­нички на вуглах (зникнуть чи ні за ніч), то закопували воду в неза­критій посудині (чи прибуде за ніч), аби з’ясувати, чи добре місце для житла обрано; найбільш спри­ятливими днями для закладин вва­жалися вівторок, четвер, п’ятниця і субота; не годилися для будів­ництва хати місця, де «товчеться нечиста сила»: дорога, межа між селами, вигін, місце гульбищ, ко­лишнє кладовище, гребля, розпут­тя, млиновище, місце, де росте бу­зина, тік, пожарище; обирався добрий матеріал на хату; не треба було брати кривого або зваленого бурею, громом, блискавкою дерева або ж такого, на якому хтось пові­сився; годили теслям, щоб у добру годину майстрували дім. Нехай піде позове людей на закладини (пісня).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 233.