закла́д — ритуальна умова між двома сперечальниками, за якою той, хто програв, повинен виконати що-небудь, а також предмет виграшу; при цьому має бути хтось третій — роз’ємець, який «розбиває» стисне­ні одна з одною долоні закладників, — «тоді заклад стоїть»; народ за­звичай застерігає від закладу («Спор, як хочеш, а в заклад не бийсь», «Бо­же борони йти в заклад»); особливо застерігає: «Не заходи з дідьком у заклад», бо напевне програєш.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 233.