заві́йна = заві́йниця —

1) (з вели­кої літери) за народними повір’я­ми — уосібнена нечиста сила, що може на холоді завіяти людину, навести на неї «порчу»; проклина­ючи когось, кажуть: «Бодай тебе взяла Завійниця!». Скиглить, наче його Завійна ухопила (Марко Вов­чок);

2) сильний біль у животі: хворий не може розігнутися і си­дить, пригнувшись грудьми до ко­лін; лікували соком із свіжого де­ревію. Троянські плакси там рида­ли, Як на завійницю, кричали (І. Котляревський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 230.