жупа́н (зменшені — жупа́ник, жупа́ничок, жупаниче́нько, жупа­но́к, жупа́ночок, жупа́нчик) = жу­пани́на —

1) старовинний верхній чоловічий одяг із дорогих тканин, оздоблений хутром та позументом; був поширений серед заможногокозацтва та польської шляхти. За­взятий, у синій шапці, у жупані, В червоних, як калина, штанях, На­вприсідки еліта козак (Т. Шевченко); Хоч і надів жупан — все не цу­рався свитки (М Номис); Де узяв­ся козаченько на вороному коничень­ку та в голубому жупаниченьку (В. Милорадович); Ходить панич по долині у червоній жупанині (М. Номис);

2) у старому сіль­ському побуті — взагалі теплий верхній чоловічий суконний одяг; був ознакою заможності, симво­лом багатства, тому іноді протиставлявся свиті; «Не жне, не ко­сить, а жупан носить», «Убрався в жупан і дума, що пан», «Хоч і надів жупан, все ж не цурайся свит­ки»; жартують: «Гуляй, душа, без кунтуша, шукай пана без жупа­на!». Хоч поганий, та в жупані (М. Номис); Декотрі пошили сині суконні жупани (І. Нечуй-Левицький); 3) старовинний верхній жі­ночий одяг із дорогих тканин. — Яка була я пані в новому жупані, Паничі лицялись, Руку цілували!.. (Т. Шевченко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 226.