жо́рно —

1) старовинний ручний млин для розмелювання в домаш­ніх умовах зерна; символ зубів; ко­ли кажуть: «Узяв його на свої жорна», то це означає, що почав хтось когось судити, висміювати, обмов­ляти, одне слово «перетирати на зубах»; Біблія застерігає: «Не го­диться брати в заставу жорна або жорновий камінь — такий-бо жит­тя бере в заставу»; відомі з часів трипільської культури, побутували ще й XXст. для ритуального розмолу зерна на весільне печиво. Добрі жорна все перемелють (при­казка); Мав жорна, що руками хліб мелють (П. Чубинський); Гірський потік б’є в дерев’яні колеса, кружить жорна і бительні (В. Кучер);

2) традиційна зимова гра українців на замерзлому ставку: до вмерзло­го в ополонці стовпа прикріплю­вали жердину з надітим на неї ко­лесом, до якого прив’язували санчата; одні розкручували жердину з колесом, а другі каталися на сан­чатах, що бігли по колу з великою швидкістю.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 225-226.