жо́лудь — плід дуба; за кількістю плодів угадували погоду й майбут­ній урожай, — «жолудів багато, а грибів мало — зима холодна буде», «як жолудів є багато, буде цього року добре жито». Сюди-туди ду­бину стрепену — посипались жолуді в пелену (пісня); Жолудь який малий буває, а з нього великий дуб вирос­тає (приказка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 225.