жнець (зменшено-пестливе — же́нчик; ж. жни́ця) = жнива́р — той, хто жне хлібні рослини, збирає врожай; хлібороба цінували за зібраним урожаєм, за його вправністю на хлібній ниві, — «який жнець, такий снопець», «злому женцеві кожний серп злий», «лихий жнець — дзень, дзень, аби минув день», «лихий жнець ніколи не має доброго снопа». Ой на горі та женці жнуть (пісня); І швець, і жнець, і в дуду грець (прислів’я — у значенні «до всього вдатний, на всі руки майстер»); Наша пані пишна проти женчиків вийшла (П. Кубинський); Вийшли женці в поле жати та й забули серпи взяти (приповідка).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 223-224.