жме́ня (зменшені — жме́нька, жмі́нька, жмі́нечка) —
1) долоня й пальці в зігнутому стані, що дає можливість тримати в них покладене, насипане і т. ін. Лучче синиця в жмені, ніж журавель в небі (М. Номис); фразеологізми: вхопи́ти в оби́дві жме́ні — нічого не одержати; держа́ти в оби́дві жме́ні — уживається в іронічному плані для вираження небажання кому-небудь щось дати; у жме́ню не вбере́ш — велика кількість, дуже багато;
2) кількість чого-небудь, що вміщається між зігнутими долонею та пальцями; також давня міра прядива. Візьми, сестро, піску жменю (М. Максимович); Укинув попелу жменю (казка); Жменею прядива не відбудеш (Г. Квітка-Основ’яненко); 3) незначна кількість кого-, чого-небудь. За старого Хмеля людей була жменя (М. Номис); Стоїть хатина, коло неї жменя городу (І. Нечуй-Левицький); Чуже візьмеш жмінькою, то чорт твоє міркою (М. Номис).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 223.