жи́тник —

1) жук, що з’являється тоді, коли наливається жито в ко­лосі;

2) людина, селянин; у народ­ній загадці: «Підбігла лепетя: вста­вайте, житники, сідайте на вівся­ники, доганяйте шурду-бурду, од­німайте штики-брики (собака, люди, коні, вовк, вівця)» (М. Но­мис).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 220.