жерці́ (одн. ч. жрець, ж. жри́ця) — особи, що здійснювали богослужіння, жертвоприношення в язичницьких релігіях; у наших предків спеціальної касти жерців, судячи з усього, не було; жертви приносив кожен за себе або старший у родині, батько, який був і виконавцем різних обрядів; громадські жертви приносив князь або його боярин; посередниками в зносинах людей з богами у наших предків були волхви (див.). Жерці розпалювали вогонь… й на тлі чорного неба вирізувався тесаний з товстелезного дуба Перун (С. Скляренко); [Гелен:] Жриця мусить вміти в потребі всяку жертву заколоти рукою власною (Леся Українка).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 219.