же́вжик (зменшено-пестливе — же́вжичок) —

1) вертлява, рухлива людина легковажної вдачі, що лю­бить похизуватися. Чортів жев­жик (М. Номис);

2) горобець. Ох! Поти жевжики вчащали, Поки всі ягоди на Вишні обдзьобали — Тепер до бідної ніколи не летять (Є. Гре­бінка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 217.