жебра́к (ж. жебра́чка) = жебра́н —людина, яка живе з милостині; старець, який ходить на жебри, тобто на збирання милостині (звідси ходити на жебри — просити милостиню; кажуть: «Пішов дід на жебри, та не мав у що хліба класти»); у переносному значенні — бідна, злиденна людина. Не пішла дівка за козака, тільки пішла за жебрака (П. Чубинський); Жебрах ходить, хліба просить (П. Чубинський).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 217.