жак —

1) рибальська снасть у вигляді натягнутої на декілька об­ручів конусоподібної сітки; різно­вид ятера;

2) робота всією грома­дою за умови, що кожний одержує стільки, скільки за однаковий для кожного час встигне виробити (наприклад викосить сіна на гро­мадському сінокосі);

3) школяр, бурсак (у лемків — церковний пів­чий, бо бурсаки водночас співали в церковному хорі); звідси фразео­логізм: би́тий жак — бувала, з до­свідом людина. Продасть і вику­пить, і гроші пощитає (битий жак) (М. Номис);

4) велика двокрила муха, комаха, самка якої живиться кров’ю тварин і соком рослин; ґедзь.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 216.