ді́дич (ж. ді́дичка) — поміщик, великий землевласник. Оттам сто­яв дворець красний, а в ньому розко­ші, там жив дідич дуже добрий — все роздає гроші (пісня); Мати моя була взята до дідички Чернишки (В. Самійленко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 188.