дубови́на = дереви́ще = чо́вен = ча́йка — старі назви домовини (перше слово походить від дуб, друге — від дерево, оскільки наші предки для домовини видовбували човен з дерев’яної колоди, перев. дубової); за давніми уявленнями, царство мерців було далеко за морем, куди вела річка; тому мерця клали в човна (спочатку це видовбане дерево, «лодія»), аби він легше дістався раю; домовину й човен (чайка) спочатку уявляли одним предметом; Ібн-Фазлан описує обряд спалення багатого руського купця в 992 р. в човні; похорон у човні древлянським послам влаштувала княгиня Ольга; взагалі форма домовини нагадує форму човна, видовбаного з дерева (про це йдеться і в «Слові о полку Ігоревім»).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 204.