дружко́ (пестливі — дру́женько, дру́жонько) — у весільному обря­ді — запрошений батьками жени­ха одружений чоловік (товариш молодого) для виконання ролі го­ловного розпорядника весілля; на все просив благословення у ста­рости; заступав і повчав молодого, зважаючи на його недосвідченість; брав участь у викупі молодої, садо­вив молодого за стіл і виходив звідти разом з ним, був вождем дружини молодого і провадив по­їзд, краяв коровай і частував ним. На тарілку положать рушник і да­дуть дружкові, піддружному і ста­ростам (А. Метлинський); Наум, бачивши, що вже усе готово, став одбирати людей: кого дружком…, кого у старости, жінок у свашки (Г. Квітка-Основ’яненко). Одчи­няйте сватам хату, друженькам пивницю (пісня).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.