дро́ва (зменшено-пестливе — дрівця́) — розпиляні, розколені, розрубані на поліна дерева, що використовуються на паливо; здавна ними топили піч, отже вони підтримували домашнє вогнище; символ діла, дії («Що більше дров, то більший вогонь», «Де дрова рубають, там тріски літають»; сирі дрова символізують горе: «Сирі дрова, гіркий дим, Оженився б, нема з ким»; «Ой закурила, затопила сирими дровами, Нема ж мого миленького з чорними бровами»; про це свідчить і вислів про вербові дрова: «Вербові дрова та гарбузова їда — то готова біда». У пеклі все тепло, а піди в Рай, то й дровами дбай (М. Номис); А ну, синку, розкладаймо хлівець та нарубаймо дрівець (М. Номис).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 201.