дри́мба — старовинний музичний пружинний інструмент із заліза у вигляді підкови; його під час гри тримають у зубах, видобуваючи звук ударами пальця; сила і висота звуку регулюються ротовою порожниною; народ не дуже добре ставився до неї, бо називав дримбою нечепурну жінку, нехлюю, навіть вуличницю. Та я собі дримбу куплю, аж би-м була боса, Мені дримба задримбає коло мого носа (коломийка).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.