драпа́к —

1) знаряддя для по­вторного обробітку ґрунту, вид найпростішого культиватора, що поширився в Україні у другій по­ловині XIXст.;

2) драпака́ — бі­гом, хода; дава́ти драпака́ (від дра­пати) — швидко тікати, бігти ку­ди-небудь. Забираю свої манатки та драпака через гори додому (І. Франко); Перелякані жовніри… хапались за палаші, за пістолі, деякі дали драпака (О. Стороженко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 200.