драголю́б (зменшено-пестливе — драголю́бчик) — приворотне зілля; у народній пісні: «Ти, Одарко, ти голубко моя, що ти мені за зілля дала? — Дала тобі драголюбчику, ти, Іванку, мій голубчику»; у де­яких місцевостях святили на Ма­ковія, а потім відвар давали пи­ти, — «якщо пече всередині».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 199.