драбина (зменшені — драби́нка, драби́ночка) — пристрій з двох поз­довжніх жердин, частин мотузки і т. ін., скріплених рядом попере­чок, що використовується для під­німання або спускання куди-не­будь; символізує суспільну нерів­ність («Що Бог у небі робить? — Драбину — одних підсаджує вгору, других в долину»); символ шляху до неба, — за давніми вірування­ми, душа по драбині легше здій­меться до неба; також біблійний символ сходів до неба, по яких ян­голи спускалися й піднімалися, хоч у народі кажуть: «Нема тії дра­бини, щоб до неба достала».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 199.