до́світок — час доби перед схо­дом сонця, світанком; за давніми віруваннями, з настанням досвітку темні духи ночі втрачають свою силу; породжує сподівання на ско­рий прихід сонця й на зміну на краще; пop. у П. Куліша про сим­волічну надію на відродження України: «Ой скоро світ буде, Про­кинуться люди, У всяке віконце засіяє сонце»; час вирушання в да­леку дорогу (на волах, на конях), зокрема на ярмарок. Чорт би й не оддав, та на лихо йому досвіток захватив (казка); Загупали з досвітку до пізньої ночі ціпи між стогами, за­гарчали лопати на токах (Панас Мирний); Темним досвітком усі троє вийшли з села (Ганна Барві­нок).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 197.