долі́вка (зменшено-пестливі — долі́вонька, долі́вочка) = діл — у традиційному українському по­мешканні — утрамбована, вирів­няна та помазана глиною земляна підлога; застилали домотканими доріжками, свіжою травою. То лі­нива дівка, як не мазана долівка (прислів’я); Ось вона босими ногами почовгала по холодній долівці прямо до стола (Панас Мирний); Як мертва на діл повалилася (Т. Шев­ченко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 192.