доли́на (зменшено-пестливі — доли́нка, доли́нонька, доли́ночка) = діл — рівна пласка місцевість, роз­ташована між горбами та горами; у народнопісенній творчості часто символізує вулицю, а гори, між якими вона знаходиться, символі­зують будинки: «І по горах, і по долинах Сив голубонько літає, Со­бі пароньки шукає, Товариша ви­кликає: — Товаришу, рідний бра­те, Виклич мені дівку з хати»; сим­волізує також горе, нещастя («Ви­сокі гори мають великі доли», «Нема гори без долини»). Ой по го­рах, по долинах, по широких українах, ой там козак похожає, у бан­дуру виграває» (А. Метлинський); Як летіла ворона догори, то й кря­кала, а як на діл, то й крила опус­тила (М. Номис).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 192.