До́вбуш Оле́кса (1700 — 1745) — на західноукраїнських землях ке­рівник селянського руху 30 — 40 ро­ків XVIIIст.; понад 8 років очолював загін опришків; про нього складено багато народних пісень та переказів. Ой, попід гай зеленень­кий Ходить Довбуш молоденький, На ноженьку налягає, На топір ся підпирає (пісня); — Ой, Довбушу, ти пане наш, стоїть зрада тепер на нас. Як нам, батьку, вже гуляти, Як нам замки добувати? (пісня); Навіть ті, що не бачили його ніколи, відразу вгадали, що це і є пострах багатих — славний отаман оприш­ків Олекса Довбуш. Було щось таке в його обличчі, що від нього очей не можна було відірвати, а коли одійшов від смереки і наблизився до то­варишів, то стало видко, що він ви­щий від них і набагато ширший у плечах. Проте ходу мав легку і сту­пав тихо, як дикий кіт (В. Ґжицький); Ой кукала зозулиця раненько в суботу, Збирав Довбуш в полонині легіників роту (коломийка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 191-192.