до́вбня = довбе́шка (зменшене — до́вбенька) — великий, перев. де­рев’яний молот або взагалі велика дерев’яна палиця з потовщенням на кінці; у переносному значен­ні — про дурну, нетямущу людину («Була б добра довбня з його голо­ви»); уживається також як лайливе слово.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 191.