дивина́ —

1) див. ди́во;

2) дворіч­на висока трав’яниста рослина з ясно-жовтими квітками, відвар яких використовують у народній медицині; любить сухі, навіть ске­лясті, сонячні місця; у народній загадці символізує Великдень: «Сім миль мосту, а на кінці мосту дивина, а на тій дивині цвіт на ввесь світ»; у Карпатах рослину наділяли магічними властивостя­ми; відваром рослини лікували захворювання простудного характе­ру, у ньому купали дітей, — «аби були великі»; на Волині цвітом ди­вини виводили бородавки, на Ки­ївщині — гоїли рани.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 182.