дзвіне́ць — напівпаразитична трав’яниста рослина, що приживається на коренях лучних трав; зілля має властивість розростатися на пустій землі, його дуже мало, можливо, тому воно в уяві народу має есхатологічне значення (есхатологія — релігійне вчення про кінцеву долю людства), бо кажуть: «Як зародить дзвінець, буде світу кінець».
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 180.