джу́ра — в Україні XVII— XVIIIст. — зброєносець у козаць­кої старшини, довірена особа вій­ськового керівника, помічник, то­вариш, що ходив разом з козаком у походи й на битви. Ой сідлай, джуро, ой сідлай, малий, мені була­ного, собі ж сідлай другого — гнідого старого (А. Метлинський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 179-180.