джерело́ (зменшено-пестливе — джере́льце) — потік води, що утво­рюється внаслідок виходу підзем­них вод на поверхню землі; обожу­вання нашими предками водних потоків стосувалось і джерел; осо­бливо у великій пошані була вода самородних джерел (жива́ вода́ — див. вода́ 2). У сей день роззявились усі джерела в безодні і повідчинялися небесні хлябі (П. Куліш); З-під ко­ріння липи било джерело погожої во­ди (І. Франко); Забурчало у селі, мов у джерелі: «Як то можна!., щоб вільна козачка за кріпака оддава­лась!» (Марко Вовчок); фразеоло­гізм: би́ти джерело́м — активно, бурхливо виявлятися.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 179.