десна́ = десни́ця —
1) старі назви правої руки, правиці, нині вживаються лише в книжному та урочистому мовленні. Недарма звав її своєю десною (О. Стороженко); Огорнути багрянцем опанчі, Тримаючи десницю на мечі, Данило їхав (М Бажан);
2) (з великої літери) тільки Десна́ — річка, ліва притока Дніпра, на якій стоїть старовинне українське місто Чернігів; назва річки етимологічно пов’язана з попередньою. Нема його [миленького] Та й не буде, Поїхав за Десну, Сказав: рости, дівчинонько, На другую весну (пісня).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 178-179.