две́рі — отвір у стіні будівлі для входу й виходу; вступ до господи; символізують вільний вихід, шлях кудись взагалі; загальнолюдським символом є відчинені двері (вільний вхід) і зачинені двері (невільний вхід); якщо кажуть, що в когось «двері не запираються ні вдень, ні вночі», то йдеться про гостинну людину, а «показують на двері», коли когось проганяють; за Біблією, двері — це Ісус Христос, тобто його посередництво у вірі в Бога (звідси вираз як у Бога за дверима жити — жити в достатку, щасливо, безтурботно); з давніх-давен двері символізують межу, а також оберіг від злих духів; вставляючи дверну раму (одвірок), казали: «Двері, двері! Будьте ви заперті злому духові і злодію» — і робили сокирою знак хреста; у Гуцульщині на дверях іноді зображувалася сонячна символіка; оберегами на дверях були підкова, прибита до порога, або три хрести на одвірку, засмалені четверговою сіллю (див. Страсни́й понеді́лок); під лавку біля дверей завжди клали сокиру як магічний засіб від усякого зла; при дверях вивішували спеціально виткані й вишиті завіси, що теж служили оберегами; ту саму функцію виконували різьблені й випалені прикраси на одвірках; для утеплення дверей узимку виготовляли із соломи або волосіння смужки, так звані діди або баби, які прилаштовували в тих місцях, де двері сходилися з одвірками; «діди» утеплювали помешкання та оберігали від злих духів; на дверях крейдою малювали хрестики, що мали «заступити дорогу нечистій силі» (пop.: «Заступи чортові дорогу, то він вікном улізе»); коли господиня випікала хліб, то наказувала хатнім «не рипатися», тобто не входити й не виходити, — «бо паляниці підгорять і репатимуться»; якщо ж на хлібинах з’явилися тріщини або западини, то була ознака недоброго, — бо через двері проник нечистий»; коли хтось у хаті помирає, двері й вікна годилося відчиняти навстіж, аби могла вільно вийти душа покійника; при народженні дитини на одвірку робили зарубку; прищемлюванням пальців дверима допитували злодіїв і застерігали їх від майбутніх злочинів, оскільки клятви чи зізнання вважалися найправдивішими саме біля дверей; казкова хатка Баби-Яги «без вікон, без дверей» — помешкання «того (іншого) світу»; відомі так звані «чорні заговори»: «Встану я не благословляючись, піду не хрестячись, ні дверима, ні воротами, а димним вікном»; за повір’ями, треба на ніч вікна і двері хрестити, щоб через них ніяка нечиста сила не ввійшла, та на дверях класти хрести смолою протягом усього року, а від пожежі мазати молоком косяки дверей і вікон; у загадці про гарбуз, огірок також фігурують двері: «Без вікон, без дверей, повна хата людей».
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 168-169.