два — назва числа 2 та його цифрового позначення, кількість із 2 одиниць; число здавна набрало символічного значення; означає пару, двоїстість; подвійні або здвоєні предмети, за повір’ями, могли принести нещастя; у римлян число було знаком лихого віщування; в українців його символіка неоднозначна; у похоронному обряді в різних місцях виставляли то парну, то непарну кількість тих, хто несли хрести; в діжі для хліба дотримували парної кількості клепок (щоб був хліб добрий); натомість зловісними були уявлення про дводушників, про яйця з двома жовтками, з яких вилуплюється дідько, тощо; зловісність числа навіювали впливи дуалістичних уявлень про боротьбу двох протилежних космічних сил — Бога і Сатани (Антибога); разом з тим в українських казках двійко голубів — вічний символ чистоти, вірності, Божого духа, який єднає дві душі, щоб очистилися для життя на білому світі; неоднозначна символіка близнюків: з одного боку, пов’язана з чимось незвичайним, навіть лиховісним, з другого, — богиня Лада народжує двох близнят (Леля і Полеля), тобто воду й світло; нероздільністю небесно-земних і вогненно-водяних стихій позначені купальські обрядодії; одвічною єдністю є поняття «життя» і «смерть»; число наділене демонічною силою; чорти бояться півня тому, що він двічі народжений: «Два рази родиться, ні разу не хреститься, а чорт його боїться» (загадка про півня); певною мірою мотив двійництва пов’язується з перевертництвом, вовкулацтвом, дводушництвом; небезпечною вважалася поява на небі одразу двох світил — Сонця і Місяця, тоді заборонялося сіяти, щоб не загинув урожай. Палиця два кінці має (М. Номис); Винного двома батогами не б’ють (М. Номис); Не годиться дві шапки надівать на голову (П. Чубинський).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 167-168.