дастьбі́ = дасть-бі́ = дасть Біг = дазь-бі́ = дазь Біг (тобто «дасть Бог») —
1) уживається здавна як форма відмови старцеві;
2) немає чогось або взагалі заперечення чого-небудь. Чи вже не варитимемо галушки оце? — Ні, серце, бо борошенця в нас дазь-бі (П. Гулак-Артемовський); — Всі [мови] знаємо. А своєї Дастьбі (Т. Шевченко); у сполученні: ходи́ти за дасть-бі з то́рбою — клопотатися, просити й діставати відмову.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 167.