да́рниця —

1) у старовину — дар­ча грамота, дарчий лист;

2) (з ве­ликої літери) лівобережна частина Києва; вперше в писемних джере­лах згадується 1509 р. в рішенні межового суду по земельній тяжбі між Миколаївським і Печерським монастирями Києва; колись тут протікала р. Дарниця (між Старою Дарницею і теперішнім Дарниць­ким шовковим комбінатом); щодо походження назви існує кілька версій — можливо, ця місцевість колись була комусь подарована, чи, ймовірно, це колись було місце вручення дарів (підношень) іно­земними посланцями (гостями) київським князям.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 167.