гі́лка = ві́тка = ві́та (мн. ві́ти) —
1) відгалуження дерева, куща або трав’янистої рослини; якщо дерево в народній поезії постає як родина, то гілка — це дитина в цій родині: «Ломиш калиноньку, ломи її вітки, Любиш удівоньку, люби її дітки» або інший її член: «Калинова вітка, як рідная тітка»; гілки також символізують руки: «Ой на річці, на Дунаю, Там липонька потопає, Та поверх гілочка випливає, Вона дубочка прикликає: — Та подай, дубочку, хоч гілочку! — Та нехай тобі кленок дає!»; у Г. Сковороди: «Буйні вітри повівають, Руки явору ламають»; зелена вітка — символ здоров’я, краси, свіжості («Хороша, як вітка»);
2) оли́вна гі́лка — гілка оливкового дерева як символ миру, згоди, злагоди.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 135.