гу́та —

1) старовинний склопла­вильний завод (гу́тник — майстер на такому заводі; гу́тництво — ви­робництво скла); поширилося гутництво в Україні з XVIст.; про вкорінення його в українське жит­тя свідчить народна пісня: «Ой до гути доріженька, до гути, до гути, Сам не знаю, куди маю, куди по­вернути. Чи до тої доріженьки, що я ї не знаю, Чи до тої дівчиноньки, що я ї кохаю». Палає, як у гуті (М. Номис);

2) цінна речовина у ви­гляді затверділого соку, що містить­ся в корінні деяких рослин; з цієї речовини виготовляють гутаперчу.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 163.