гу́си (зменшено-пестливе — гу́соньки; гуса́к, гусь — самець; гу́ска — самка; гуся́, гусеня́ — пташа) —
1) великі водоплавні свійські й дикі птахи з довгою шиєю; символізують пліткарство, поговір: «Ой крикнули сірі гуси В яру на ставу, Стала на все село слава Про тую вдову» (Т. Шевченко); провісники весни, тому дикі гуси символізують повернення до витоків; на свято Сорока святих (див.) хлопці, побачивши диких гусей, кидали їм услід соломинки з побажанням: «Гуси! Гуси! Нате вам на гніздечко і на здоров’ячко, а нам на тепло!»; у народних уявленнях гуси близькі до журавлів і лелек; покровителем гусей вважається святий Микола; його день (15/28 вересня) відомий як «празник гусятників»; зграя гусей часто згадується разом із лебедями: «Не метіль з моря піднімалася, А то гуси сірі або лебеді білі»; у весільних піснях образ дещо легковажного нареченого: «Наша куна зі значком та забігла за вашим гусачком»; фігурує у дівочих ворожіннях на Святого Андрія або під Новий рік: впускають у хату гусака, і до котрої дівчини він підійде або котру вщипне, та першою вийде заміж; за поведінкою птахів угадували погоду, — «гуси високо летять — багато буде води, низько — мало», «гуси летять — зиму на хвості несуть», «гуси купаються у воді — буде дощ», «гуси лапи піднімають — перед морозами» або ще: «гуси перед морозом стоять на одній нозі». І гуси вола з ніг звалять, як їх багато (приказка); Гуси проти вітру ходять (приказка); Дай гусям сіна (примовка); Чи то гуси кричать, чи лебеді ячать (М. Максимович); Всі гусоньки на став полетіли (Б. Грінченко); Ой гиля-гиля, гусоньки, на став (пісня); Гусь свині не товариш (приказка); фразеологізми: гусе́й підпуска́ти — брехати, пускати плітку; гусе́й дражни́ти — власними діями викликати в кого-небудь роздратовання, заздрощі, ненависть і т. ін.;
2) тільки гу́си — старовинна масова народна гра. Парубки гратимуть у довгої лози, у тарана; дівчата—у ворона, у гусей!.. (М. Кропивницький).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 162-163.