гре́чка — однорічна трав’яна ме­доносна рослина, із зерен якої ви­готовляють високопоживну крупу та борошно; також зерно цієї росли­ни як утілення добробуту, достатку; разом з тим асоціюється й з бідніс­тю; дуже цінується гречаний мед як за смаковими, так і за лікувальними властивостями; здавна в народі рос­лина та її зерна мають і сексуальне значення («топтати гречку» — блудодіяти); гаряча гречка на печі, її за­пахи вабили й збуджували чоловіків і жінок (звідси й вираз «скакати (стрибати) в гречку», що переос­мислився на означення «порушу­вати подружню вірність»); симво­лізує суперечку, а також побит­тя («Коли сниться гречка, буде суперечка»); іронізують: «їй кажи: «Овес!», а вона каже: «Гречка!» або ще: «Каже мужик — гречка, Жінка каже — мак! Ой так, так, так, Не­хай буде з гречки мак!»; однією з міфічних істот, від якої залежав урожай, була Гречи́шниця; також за повір’ями, в полі, де росте гречка, живуть малята-мавки — гречу́хи; магічне значення рослини вимага­ло певного часу для сіяння гречки (звичайно вранці або опівдні в су­боту) і певних ритуальних дій при цьому. Виросла йому така гречка, що на все поле (казка); Нехай буде гречка, аби не суперечка (приказка, що з часом стала скороченим ви­разом «нехай буде гречка» на озна­чення «хай буде по-твоєму»); фра­зеологізм: перегна́ти че́рез гре́чку — дати прочухана, побити.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 154-155.